Спростування та роз’яснення неправдивих тез:

• В зоні ЮНЕСКО не можна ставити пам’ятник – насправді МОЖНА.

 

• Сквер не є сквером – насправді якщо його вилучають із переліку скверів (ЛМР це робить своєю ухвалою), значить він в переліку тому є. Крім того, є зелена книжка Львова – облік усіх зелених територій Львова, і реконструкція цього скверу відбувалася у 70-х рр., тобто навіть радянська влада усвідомлювала цінність і потребу в догляді зелених територій у місті.

 

• Віддаль до навчальних корпусів можна робити меншою, ніж нормативні 25м – насправді в умовах реконструкції можна зменшувати цю віддаль за умови спорудження захисного екрану (в даному випадку висотою приблизно 6,5 м), на вигляд як уздовж автобанів, чого в проекті не намальовано, але стверджується усно, що він буде. І якщо дорога пройде ближче до корпусів, тобто на віддалі 20м (як у проекті І. Кузьмака, М. Федика), то все одно вона проходить по живому сквері смугою шириною від 20 до 30 метрів (ширина дороги залежить від значення дороги в місті, від швидкості руху автомобілів, від ширини тротуарів, від присутності велодоріжок, від наявності острівця безпеки, від комунікацій, що проходитимуть вздовж дороги й ін.), просто ближче до краю скверу. Також для прокладення дороги потрібно працювати будівельній техніці, яка їздитиме в сквері.

 

• В сквері є 70 хворих дерев, внаслідок реконструкції 70 дерев зріжеться. Насправді, дорога (згідно проекту І. Кузьмака, М. Федика) пройде не вибірково по хворих деревах, а власне по всіх підряд, у більшості живих і цінних як довгожителі-пам’ятки природи. Також мощена площа споруджується за рахунок значної території скверу з протилежного боку від проектованої дороги. У сквері виявлено 28 хворих і сухих дерев, 23 з них вже піддалися санації, обрізці і зрізці. Обстеження скверу проводила спеціальна комісія у складі представників відділів ЛМР, дендрологів і активістів громади. Всі інші дерева визнані у задовільному й доброму стані і знесенню не підлягають. Хворі дерева лікуються, на заміну знесених повинні досаджуватися нові.

 

• Детальний план території не є дійсним. Насправді детальний план території пройшов громадські слухання з позитивним висновком, але далі не був ухвалений на сесії ЛМР, так як внаслідок цього він став би врегульовувати містобудівні питання цієї території, і на основі цього мали би здійснюватися всі наступні перетворення площі (узгоджуватися червоні лінії, видаватися умови і обмеження, потрібні для подальшого проектування). Оскільки детальний план території не передбачив переносу дороги (так як на це не було ані законних, ані морально-естетичних основ), то його й не затвердили.

 

• Твердження про те, що Політехніка ніколи не цікавилася сквером – Насправді Політехніка подала лист на відведення їй цієї території щоб її впорядкувати ще до того, як це зробила церква. Якщо прослідкувати всі кроки в цьому напрямку (по їх листах і ухвалах ЛМР на цю тему), то картина така: 1. Політехніка подає лист на відведення їй скверу для його впорядкування і облаштування (інакше вона не має права вкладати в нього свої бюджетні кошти). 2 Через певний час Церква пише листа щоб їй віддали цей сквер. 3. Момент, коли існує дві однаково правомірні ухвали. 4. Політехніка відмовляється далі претендувати на сквер і ЛМР робить ухвалу на передачу Церкві території скверу 3. Церква розуміє, що тоді місто не зможе вкладати сюди бюджетних коштів (в неміську територію) і пише листа – відмову від скверу. 4. Тоді сквер висить у повітрі, чи повертається місту. 5. Далі, Церква знову отримує площу в оренду  – тепер уже на 1 рік на встановлення пам’ятника і реконструкцію площі. Така катавасія свідчить, що насправді йдеться зовсім не про сквер.

 

• Ухвали ЛМР переносять червоні лінії – Насправді вони не можуть заміняти чи підміняти містобудівну документацію і задавати поводження з територією, а саме: ухвали ЛМР не можуть визначати, де пройдуть червоні лінії. Також ухвали ЛМР не можуть вилучати сквер з переліку скверів задля його забудови чи прокладення дороги по ньому (існує мараторій на такі дії). Насправді, для того щоб встановити пам’ятник, не потрібно вилучати сквер з переліку скверів, не потрібно прокладати по ньому дорогу, не потрібно переносити червоні лінії, не потрібно рубати ані одного дерева в сквері. Для того, щоб встановити пам’ятник, не потрібно порушувати законодавство. Досить дозволу райадміністрації на встановлення пам’ятника.

 

• Будуть досаджені дерева-великоміри. Насправді в червоних лініях заборонено висаджувати багаторічні насадження (кущі і дерева сюди входять) – тобто якщо діяти згідно чинних норм, то на площі і в сквері не матимуть права досаджувати дерев – абсурдною ухвалою ЛМР всю площу (зі сквером у ній) помістили в межах червоних ліній (вони прокладені тепер по навколишніх лініях забудови). Крім того, деревами-великомірами, придатними для пересадження, вважаються дерева розміром у 5 метрів – що є не до порівняння із деревами, які ростуть у сквері більше ніж сто років і зрозуміло ніяким чином не може компенсувати їхню вирубку.